За те, що хлопець сказав, що євреї – також люди, «свободівці» його вбили?

За повідомленням сайту http://takrit.org/post/62444253395, яку ретельно перевіряє редакція “Помідору”:

tumblr_inline_mtsxb3X55M1s27angУ маленькому місті Бєлгород-Дністровський, що на Одещині жив собі молодий хлопець Сергій Цимбаліста, якому і на думку не спадало, що тепер бути євреєм в Україні небезпечно і що у певних політичних колах, таких як він вважають людьми другого сорту.

Шкода, що за стільки років Незалежності, «Свобода» так і не вийшла із підпілля і не просунулась ні на крок у розумінні того, що вже весь світ живе за новими правилами, яких ні Гітлер, ні Бандера, ні Мусоліні не визнавали. Тепер вже не треба ховатись у схронах і різати горло всім, хто не належить до титульної нації. Що правда, ті із «Свободи», що попfли у парламент потроху адаптуються до цивілізації, а може прикидаються, а от у провінції жах…  Цей жах на собі відчув Сергій Цимбаліста відчув у повні мірі, коли  брати націоналісти із «Свободи» Корнієнко Олексій і Корнієнко Володимир кулаками доводили йому, що єврей – не людина. Доводили так, що вбили бідолашного хлопчину.

Невже це 21 століття, невже це ми – українці обрали до парламенту «Свободу», негідників, які ладні вбивати всіх не українців, відстоюючи свій давній лозунг «Україна для українців». Сумно, що ми досі не позбавились цієї, проклятої у всьому цивілізованому світі вади. Переконаний, що слідство у справі вбивства одеського хлопчини буде достатньо прискіпливим і не списуватиме все на бійку, що виникла на побутовому ґрунті, адже один з гріхів – байдужість, яка колись ледь не знищила Німеччину, привівши до влади Гітлера. Сподіваюсь із нами такого не буде…

20130928090825_4_http-media.tumblr.com-2ddd506e8354f651d6b6f861fb4e9229-tumblr-inline-mtsozqewgt1rmtaze

Якщо вам що-небудь відомо про цей випадок, то негайно пишіть на пошту редакції: pomidor.od@gmail.com

Чи є в Україні фашисти?

Дуже часто доводиться чути, що “в сучасній Україні немає фашистів”. Так ось – ліквідовуємо прогалину і прямо вказуємо, що вони не просто є, а ще і викладають нашим дітям історію у вищих навчальних державних закладах.

Отже, знайомтесь!

936765_263569753780805_1030977421_n

"Проффесор"-фашист в Одеській державній академії будівництва та архітектури Сергій Боган:

"Хто б про українців так потурбувався і поплакав! Смердючим циганам на керівництво Партії регіонів гріх скаржитись! Ми платимо мільйоннні податки і утримуємо тисячі циганських паразитів, які множаться як пацюки! Гіпнотизують і обкрадають перехожих! Продають наркотики і скуповують крадене золото у покидьків, які видирають з мясом з вух українських жінок сережки заради наркотичної дози. Грантоїди жидівські! Підіть у циганський табір і вилижіть їх смердючі циганські дупи! Хай циганчата з дзвінким сміхом на вас висцються і висруться! І будьте від того щасливі!"

1999

Неонацисти намагалися зірвати презентації Центру візуальної культури на 20 Форумі видавців у Львові

Прес-реліз

lv112 вересня 2013 року під час презентації книги «Український Троцький. Тексти Лева Троцького про Україну», що проходила в рамках програми Центру візуальної культури на 20 Форумі видавців у Львові, до зали піцерії «La Piazza» в центрі міста, де відбувалася акція, увірвалася організована група з близько 20 бойовиків. Серед них присутні впізнали футбольних фанатів «Карпат» з відомого хуліганського угрупування «Pride», що ідейно та організаційно є близьким до ВО «Свобода» та депутата Юрія Михальчишина. Зокрема, серед фанатів були помічені охоронці Михальчишина.

Спочатку провокатори сіли в кінці зали і намагалися зірвати захід голосними вигуками, нецензурною лайкою, співом націоналістичних речівок та музикою з мобільних телефонів. На адресу учасників презентації персонально лунали погрози, що вони ризикують власним здоров’ям, презентуючи у Львові подібні книги. Багато гостей презентації покинули залу майже одразу після приходу неонацистів. Присутня на заході міліція, незважаючи на явну небезпеку, ніяк не реагувала і відмовлялася вивести найбільш активних хуліганів. Фінальною точкою стало «зігування» неонацистів на свою фотокамеру після завершення презентації.

Коли більшість бойовиків залишили приміщення, міліція пояснила учасникам презентації, чому вони не можуть гарантувати їхню безпеку, що жодного порушення не відбулося і вони не мали право навіть зробити зауваження. Власник піцерії, де проходив захід, відмовився надавати приміщення для проведення запланованих на цей же день презентацій Центру візуальної культури — журналу «Політична критика» та мистецького видання «Українське тіло», — оскільки, за його словами, вони становлять потенційну загрозу для його закладу. Оргкомітету Форуму видавців, який знайшов інше приміщення для наступних презентацій, чомусь не вдалося навіть розмістити оголошення про ці зміни в програмі на своєму сайті. Заплановані акції так і не відбулися через відсутність публічно доступної інформації про зміну локації і, відповідно, непоінформованість аудиторії.

Загалом ситуація засвідчила, що інтелектуальна дискусія з актуальних питань, принаймні у Львові, можлива лише в рамках, визначених хуліганами-неонацистами, і це мовчки толерується відповідальними як за організацію заходів, так і за безпеку їхнього проведення. Порожнє місце публічних дебатів — перший наслідок наступу неофашистської ідеології в Україні.

DSCF6228

Нагадуємо, що за день до презентацій у Львові, 11 вересня у Києві неонацисти, ймовірно, з угрупування «С14», також близького до ВО «Свобода», побили випускника НаУКМА 2013 р., активіста громадського руху «Чесно» та профспілки «Пряма дія»  Павла Миронова, який потрапив до лікарні зі струсом мозку та частковою втратою пам’яті (http://direct-action.org.ua/1661). А 22 серпня неонацисти вчинили напад на активіста профспілки «Пряма дія» Богдана Білецького, який також був госпіталізований зі струсом мозку. Систематичні зриви заходів та фізичні розправи є частиною ультраправого насильства, що останнім часом заполонило вулиці українських міст.

Центр візуальної культури

Об’єднання «Ліва опозиція»

Місто Лева першим побачило “Українського Троцького”

lv112 вересня 2013 року, незважаючи на провокації, у Львові відбулась презентація книги «Український Троцький. Тексти Лева Троцького про Україну».

Під час презентації книги до зали увійшли близько 20-ти молодих бойовиків, серед яких присутні впізнали футбольних фанатів «Карпат» з відомого фанатського угруповання «Pride». Це угруповання відоме тим, що є найбільш ідейно та організаційно близьким до ВО «Свобода» та депутата Юрія Михальчишина. Зокрема, серед фанатів було помічено охоронців Михальчишина.

Спочатку провокатори сіли в кінці зали і намагалися зірвати захід включивши музику зі своїх мобільних телефонів, голосними вигуками, нецензурною російською лайкою. Сторони обмінялися репліками. На місце проведення презентації прибула міліція.

На адресу трьох учасників – Захара Поповича, Василя Черепанина та Андрія Мовчана – персонально виголошувались погрози, мовляв вони ризикують власним здоров’ям, презентуючи у Львові «Українського Троцького». Незважаючи на шум та погрози, презентація продовжилася й успішно відбулась. Більша частина новоприбулої молоді почала уважно слухати. Були навіть прохання говорити голосніше. Презентація завершилася тільки після того, як представники «Лівої опозиції» Захар Попович та Андрій Іщенко відповіли на всі питання присутніх. Через неабиякий резонанс захід зібрав близько 50 учасників.

На завершення молоді хулігани привітали видання Л. Троцького українською піснею і гучними оплесками. Після завершення презентації багато хто з присутніх придбав книжку.

Андрій Мовчан подарував футбольним фанам примірник часопису «Спільне», присвячений політекономії расизму. Із вдячності молоді люди забажали навіть сфотографуватися з ним на пам’ять і їх прохання було задоволено. Нажаль, незважаючи на донесену інформацію, деякі з молодих фанів не втрималися і попрощалися, традиційно “зіганувши”. Отже, на нас ще чекає кропітка виховна робота.

До праці!

lv2

lv3

lv6

lv5

lv4

12 вересня – “Український Троцький” на Форумі видавців у Львові (АНОНС)

obklad_trotskyj12 вересня у Львові відбудеться презентація книги «Український Троцький. Тексти Лева Троцького про Україну». Захід пройде за участі активістів соціалістичного об’єднання “Ліва опозиція” Андрія Іщенка та Захара Поповича. Модератор: Василь Черепанін.

На межі 20-х рр. ХХ ст. під проводом Троцького у Робітничо-Селянській Червоній Армії воювали за звільнення України від Денікіна і червоні козаки Юрія Коцюбинського, і революційні повстанці батька Махна, і навіть Січові Стрільці Української Галицької Армії. Воювали проти великодержавного російського шовінізму за «відродження нації» та братній «союз пролетарів великоруських та українських». Двадцять років потому не було у сталінського уряду СРСР гірших ворогів, ніж троцькісти. Троцькістів розстрілювали першими. Не всі з них були митцями, але навряд чи хтось із митців «Розстріляного Відродження» не підтримав би висунуте Троцьким наприкінці 30-х гасло: «За вільну, соборну та незалежну Радянську Україну!».

У книзі зібрано вперше перекладені українською статті, виступи, промови та відозви одного з провідників Жовтневої революції 1917 року Лева Троцького, присвячені ключовим подіям, що відбувалися в Україні в період з 1917 по 1939 роки: відносинам Української Центральної Ради і Ради Народних Комісарів Радянської Росії, Брестському миру, польсько-українській війні 1920 року, звільненню Криму від Врангеля, господарському та національному будівництву в перші роки радянської влади, голоду і репресіям 1930-х років, анексії Карпатської України фашистською Угорщиною, приєднанню Західної України до Радянської України, співробітництву Гітлера з українськими націонал-соціалістами.

Наведені матеріали переконливо свідчать, що інтернаціоналізм їхнього автора полягав саме у послідовній боротьбі за національне визволення всіх поневолених народів.

Видання підготовлене колективом перекладачів та дослідників, який згуртувався навколо соціалістичного об’єднання «Ліва опозиція» презентуватимуть історик Андрій Іщенко та економіст Захар Попович, які брали безпосередню участь у його підготовці.

Організатор:  Центр візуальної культури

Час: 12 вересня (четвер) 2013 року о 20.00

Місце: м.Львів, ресторан-піцерія «La Piazza» (пр. Свободи, 27)

Зустріч у соцмережі Facebook: https://www.facebook.com/events/297217580417296

1239715_10201403972874116_438641139_n

Акция прямого действия одесситов у бывшего кинотеатра «Вымпел»

Сегодня, 7 сентября, во время гражданского митинга, организованного возле здания бывшего кинотеатра «Вымпел», местные жители и активисты в знак предупреждения городской власти на 10 минут перекрыли автомобильное движение на пешеходном переходе Адмиральского проспекта.

Накануне акции кто-то без лишнего шума демонтировал остатки незаконно установленного вокруг кинотеатра забора. Как известно, часть этого ограждения с фасадной стороны здания выломали участники митинга, прошедшего еще 27 июля. С тех пор владельцы забора не объявились и никаких претензий с их стороны не поступало.

В акции активное участие приняла группа членов независимого профсоюза «Захист праці», а на митинге выступил координатор независимого профсоюза в Одесской области Андрей Ищенко, который заявил, что за последние 20 лет при всех мэрах Одессы осуществлялось разграбление коммунальной собственности. По его словам, механистической заменой персоналий во властных кабинетах ничего не изменить, а менять надо всю прогнившую систему и переходить к реальному самоуправлению трудящихся Одессы.

Зачем участвовать в социальных акциях?

Автор:  Андрей Ищенко,

координатор независимого профсоюза «Захист праці» в Одесской области

781Социальная акция – один из видов деятельности обыкновенных людей, целями которого является эффективное разрешение проблем, волнующих и затрагивающих важнейшие в данный период времени интересы определенных групп населения. Это могут быть наемные работники, мелкие предприниматели, студенты, пенсионеры, пассажиры городского транспорта, родители детей какого-либо дошкольного учреждения, жители микрорайона или всего города в целом, журналисты или таксисты, рыночные торговцы или врачи.

Это может быть проблема, волнующая работников одного предприятия, например: работников Украинского Дунайского пароходства в Измаиле, которые в нарушение всех украинских законов и здравого смысла, около 11 месяцев не получают свою честную зарплату, а руководство пароходства при этом катается на супердорогих авто. И, конечно же, в этом случае работники просто вынуждены время от времени переходить к активным методам защиты своих жизненных интересов, поскольку молчит президент, молчит премьер, молчит Верховная рада, молчит и власть, и оппозиция, а от наличия зарплаты зависит в прямом смысле этого слова жизнь этих людей и их близких.

Это могут быть вопросы жителей какой-либо небольшой локальной территории, как например вопрос сохранения парковой зоны вокруг украденного у одесситов здания бывшего кинотеатра «Вымпел», где местные жители просто не могут не бороться за чистый воздух для своих детей и внуков и проводят акции прямого действия, снося самовольные заборы вокруг парка. Ведь молчит мэр, молчит губернатор, молчат депутаты и их распорядители.

Это может быть протест против намерения власти и монополистов-перевозчиков повысить цены на проезд в городских маршрутках до невообразимой суммы в 4 гривны за проезд, как это было в Одессе конце прошлого года. И тогда только усилиями неравнодушных граждан Одессы, организовавших целую серию социальных акций протеста и сказавших мэру «4 грн за проезд? Давай до свидания!» – удалось остановить необоснованное повышение цен.

Социальная акция способна принять форму благотворительного концерта, на котором социальные активисты из Волонтерской группы «Время перемен» презентуют свои творческие проекты, а все деньги идут в пользу помощи бездомным животным, которые по вине человека, а совсем не инопланетян, оказались на улице и им некому абсолютно помочь. Ведь по этой конкретной проблеме молчат разнообразные бюрократические службы, зато говорят разного рода садисты, время от времени производящие свои серийные убийственные акты – отравления бездомных собак и кошек.

Социальная акция вполне способна принять даже безобидную форму прогулки, если это велосипедисты, которые выехали на организованные покатушки с целью выразить протест против отсутствия действий власти по разгрузке городских дорог от заторов и отсутствия велодорожек. Людям, перешедшим на экологичные виды транспорта, не остается другого выбора, ведь если молчать дальше, то наши города превратятся в сплошные автодорожные «пробки», а победителями будут лишь монопольные торговцы бензином и чиновники, берущие с них мзду.

Говоря в целом, это должна быть проблема, требующая привлечения внимания органов власти, которые, как правило, отчуждены от проблем людей и абсолютно не чувствуют их. Таким образом, ключевым моментом социальной акции является деятельность по привлечению внимания общества к существующей проблеме, в том числе посредством максимального распространения информации.

В последнее время все больше акций в стране имеют именно социальный, а не политический подтекст. И это совсем неудивительно, ведь социальные акции более результативны! Эффективность первых в сравнении со вторыми обусловлена тем, что участники социальных акций отстаивают во время проведения таковых свои собственные интересы, интересы своих близких и собратьев по социальной группе, а не каких-то далеких от их интересов политических сил и политиканов, за которыми, как правило, стоят интересы совершенно конкретных финансово-промышленных олигархических групп. То, что люди выступают за себя, за свою собственную жизнь и за свои кровные интересы, дает таким акциям огромный энтузиазм их участников, неподдельный напор и экспрессивность. Творчество масс, их самодеятельность, их эмоциональный подъем и воодушевление — никакими технологиями и деньгами не заменишь. И потому, как правило, низовые самоорганизованные акции достигают своего результата намного чаще акций, заорганизованных политтехнологами и их искусственными технологиями. Такие акции достигают результата в интересах людей, а не политиков!

Но здесь участников социальных акций ждут две серьезные опасности. Во-первых, власть предержащие и те, «кому живется хорошо на Руси» через подконтрольные рычаги, которыми они обладают, всячески пытаются внести в головы людей неверие в собственные силы и в успешность таких методов прямого действия, посеять апатию и безысходность, наконец, отвлечь развлечениями «а-ля Верка Сердючка» (суррогат культуры) или «Чемпионат Украины по футболу» (бизнес-шоу, не имеющее отношения к настоящему спорту). А когда это не удается, то пытаются законодательно ограничить, затруднить или запретить право на протест. А во-вторых, к успешным протестам всегда пытаются прилипнуть разномастные политики от бизнеса, и здесь не так важно какого именно они цвета, фиолетовые или серо-буро-малиновые, провластные или оппозиционные, а важно то, что они дискредитируют такие акции и ослабляют потенциальную возможность их успеха, а если и это не помогает, то пытаются затем все приписать себе и использовать с целью дальнейшего ограбления города, региона, страны.

Потому-то и надо учиться противостоять этим опасностям: пора совершенно отчетливо осознать, что наши собственные интересы не защитит никакой «дядя» или депутат, нас не освободит «ни бог, ни царь и не герой». Это только в детских сказках, российских телесериалах и шоу Саввика Шустера таковые встречаются, а на самом деле никакой помещик не станет защищать интересы крестьянина, потому что они ему чужды и защищать он будет исключительно свои. Надо помнить, что только вера в собственные силы и понимание того, что приложенные усилия энтузиастов не деваются в «никуда» и не пропадают даром в «пустоту», поможет нам получить максимальный результат в каждой конкретной ситуации.

Социальные акции – это важная часть жизни обыкновенного человека. Не участвовать в них, не бороться за себя и свои интересы – значит отказаться от части своей жизни, от своего «я», это по сути своей самоотрицание, суицидальная наклонность, форма мазохизма. Социальный мазохизм намного опаснее физического, потому что в этом случае человек причиняет боль не только себе, но и своим близким, всему обществу, а сама боль приобретает не только физическую, но и психологическую составляющую. Возможно ли полноценно прожить свою жизнь, которая дается нам лишь один раз, отказавшись ее реализовывать в полном объеме, отказавшись жить для себя и живя ради чужих интересов? Разве отказ от собственной жизни – это не самоубийство?

Выдающийся журналист и общественный деятель Антонио Грамши как-то заметил: «Не могут существовать просто люди, стоящие вне общества. Тот, кто действительно живет, не может не быть гражданином, не может не занимать определенную позицию. Равнодушие — это не жизнь, а безволие, паразитизм, трусость. Равнодушие — балласт истории. Это свинцовый груз новатора, это нечто инертное и вязкое, зачастую гасящее самый пламенный энтузиазм, это болото, окружающее крепость старого общества и защищающее его лучше, чем самые прочные стены, чем грудь воинов, потому что оно затягивает атакующих в свою илистую топь, обескровливает и устрашает их, вынуждая иногда отказаться от героического начинания».

А мы не равнодушны, мы живем, мы сами распоряжаемся собственной жизнью, мы участвуем в социальных акциях, мы защищаем свои интересы, мы занимаемся профсоюзной борьбой, мы помогаем другим людям, мы проявляем солидарность, мы занимаем определенную позицию и призываем это делать остальных!

«Захист працi»: Бороться и не бояться! Не отступать и не сдаваться!

780784

Знать и уметь защитить свои права — неотъемлемая часть гражданского общества, основы которого только вот сейчас начинают формироваться в Украине. Еще сложнее знать и уметь пользоваться своими правами в системе взаимоотношений «дикого капитализма», который вырос на руинах советской плановой экономики.

Украинцев сокращают, заставляют выполнять большие объемы работы, лишают отдельных прав… В Европе, которая давно прошла тот путь, по которому мы двигаемся сейчас, подобные эксперименты с населением не проходят. В случае малейших нарушений прав — люди выходят на улицы, отстаивают самих себя и парализуют отдельные отрасли. И движущей силой защиты неотъемлемых прав граждан — выступают профсоюзы.

Мы же привыкли, что профсоюзы — это путевка в санаторий, подарок к 8 марта и дополнительные поборы. К счастью, это уже тоже в прошлом. Сейчас трудящихся, которые сталкиваются с произволом работодателей тоже защищают профсоюзы. Только независимые. В Одесской области едва ли не единственным таковым профсоюзом является «Захист працi».

Чтобы узнать, как сегодня защитить свои права и куда со своими проблемами обращаться, мы расспросили координатора регионального представительства этого профсоюза в Одесской области Андрея Ищенко.

Расширенный текст интервью по ссылке