Обращение к СМИ по поводу гибели журналиста Евгения Дикого

Автор: Андрей Манчук

Вчера в Одессе нашли тело журналиста Евгения Дикого. Он утонул в море при невыясненных обстоятельствах. Об этом написали многие издания, и почти все они сразу же озвучили предложенную милицией версию самоубийства.

Я не берусь судить об обстоятельствах гибели Жени, но сразу вспомнил, что у него был громкий и скандальный конфликт в киевском издании — по словам Дикого, его избили там за требования выплатить зарплату. Женя рассказывал мне об этом сам, так как в то время он состоял в Организации Марксистов, и даже давал слушать некие аудиозаписи, связанные с этим конфликтом.

Вот ссылка на источник, который рассказывает об этой истории.

Как заявлял тогда в печати Дикий, причиной этого конфликта стали его политические публикации с критикой городской власти.

Я не берусь делать из этого каких-либо поспешных выводов, но хотел бы обратиться к журналистским организациям и всем неравнодушным коллегам с призывом оказать информационное давление на правоохранительные органы с требованием тщательного и прозрачного расследования обстоятельств гибели журналиста. Также я призываю журналистов самостоятельно расследовать эти обстоятельства.

Одеський митрополит знову віджигає

агамарков Над РФ нависла страшна загроза "помаранчевої" революції. Про це в інтерв’ю інформаційному агенству "REGNUM" заявив найстаріший за хіротонією ієрарх УПЦ МП, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел (за сумісництвом – депутат Одеської обласної ради від Партії регіонів).

"За цими мітингами і штучно нав’язаною опозиційною істерією стоїть аж ніяк не російський народ, — заявив Агафангел. — Заклики мітингів скасувати результати виборів до Держдуми, звільнити політв’язнів, тобто не когось іншого, як горезвісних ставлеників антиросійських сил на Заході, і саме головне, усунути від влади лідера національного та державного відродження великої Росії Володимира Володимировича Путіна — з головою видають справжніх організаторів і ляльководів протестних акцій у російській столиці".

За його словами, "зараз над Росією, яка є центром руського світу, нависла та страшна загроза, яка вже відвідувала Україну на рубежі 2004-2005 рр. — Загроза "помаранчевої" революції".

"Нагнітається такий же антидержавний психоз і мітингова істерія. Сьогодні в Росії багато сумнівних "фахівців", у тому числі, з числа ліберальних і звиклих до перманентної фронди священнослужителів, намагаються запевнити нас, що протести спонтанні, що всі, хто вважає інакше — це любителі теорій про світову змову… Точно так само під заколисування подібних "фахівців" наш народ вже "проспав" і лютий 1917 — го, і розвал єдиної вітчизни у 1991-му", — заявив митрополит.

Агафангел підкреслив, що "спроба здійснення "кольорового" сценарію в Москві — це удар в саме серце святої Русі". "Ідеологи Болотяної площі прагнуть затопити своїм болотом всю Русь, повернути часи хаосу і остаточно поховати надію на воскресіння великої Росії", — стверджує він.

"А в який історичний момент виникають ці нібито "спонтанні" виступи? — продовжив священик. — Саме тоді, коли, нарешті, розпочато процес реінтеграції історичної Росії в рамках ЄЕП, коли російське державне керівництво приготувалося дати тверду відповідь загарбницьким планам світового гегемона, вирішивши обкласти Росію загороджувальним ракетним поясом".

Відповідаючи на питання про те, хто ж є лідером, який необхідний сьогодні Росії, Агафангел заявив, що це людина, що "користується заслуженим авторитетом на світовій арені, викликає трепет у ворогів святої Русі і, звичайно ж, глибоко віруючий у Бога — Володимир Володимирович Путін".

40 лет "кровавому воскресенью" в Дерри

Bloody_Sunday_22516d Массовые мероприятия прошли 29 января по случаю 40-й годовщины "кровавого воскресенья" — расстрела британскими военными безоружной демонстрации в североирландском городе Дерри.

Родственники жертв трагедии посетили поминальную службу у мемориала в квартале Богсайд. Не менее тысячи человек под проливным дождем приняли участие в "Памятном марше за справедливость". Шествие возглавила Линда Нэш, лишившаяся 40 лет назад брата. Она несла венок из желтых хризантем, белыми цветами в композиции было выложено число 14 — именно столько жизней унесла трагедия 30 января 1972 года.

Солдаты 1-го батальона Парашютного полка Великобритании расстреляли демонстрацию местных жителей, пришедших на марш Ассоциации в защиту гражданских прав Северной Ирландии. Тринадцать безоружных манифестантов, включая шестерых несовершеннолетних и одного священника, были убиты, еще 14 — ранены. Один из них впоследствии скончался. Те события привели к всплеску насилия в Великобритании.

В 2010 году британский премьер-министр Дэвид Кэмерон, выступая в парламенте сразу после публикации выводов официального расследования "кровавого воскресенья", от имени правительства принес извинения за произошедшую трагедию. Ответственность за нее, по его словам, лежит на британских военнослужащих, "потерявших тогда самоконтроль". "События "кровавого воскресенья" никоим образом не могут быть оправданы, — отметил Дэвид Кэмерон. — То, что произошло, не должно было случиться. Некоторые военнослужащие действовали неправильно".

Большинство родственников жертв тех событий отказались сегодня от участия в марше, поскольку "удовлетворены выводами расследования", которое прошло под председательством лорда Сэвилла. Его комиссия в 2010 году признала всех, кто погиб в "кровавое воскресенье", невинными жертвами. Тем не менее, члены семей погибших продолжают настаивать на привлечение виновных в трагедии британских солдат к суду.

Міліція і нацисти по одну сторону барикад

logo1 29-го січня біля метро “Арсенальна” була затримана група активістів лівого антифашистського руху. Їм інкримінують "дрібне хуліганство". Офіційний привід затримання — спроба нападу на смолоскипну ходу, яка проводилася під егідою "ВО Свобода". Самі антифашисти звинувачення заперечують, вказуючи на той факт, що їх було всього лише 27 осіб проти 500. Вони планували мирно висловити свій протест проти пропаганди ксенофобії під прикриттям пам’ятної дати (саме в цей день справляється день Героїв Крут). А також висловитись проти глумлінням над пам’яттю повсталих робітників "Арсеналу". Представники ВО “Свобода” підкреслювали, що не стільки віддають данину полеглим під Крутами, скільки святкують придушення “січневого заколоту”. Саме тому, вони і влаштували мітинг під дірявими від набоїв стінами заводу Арсенал.

Міліція не вперше надає підтримку ультраправим. Після ходи 19-го січня, присвяченої пам’яті вбитих у Москві антифашистів, Беркут намагався блокувати учасників акції біля входу в метро, тоді як неонацисти напали на декількох підлітків внизу на платформі. Серед нападників були представники ВО "Свобода", яких вдалося впізнати. У той же день аналогічний за мотивацією, але куди більш жорстокий напад відбувся в Сімферополі — тридцять неонацистів напали на чотирьох антифашистів, які поверталися з кінопоказу. У постраждалих — ножові поранення і серйозні удари, але міліція наполегливо намагається спустити справу на гальма і не визнає її політичну складову. Точно так само міліція проігнорувала напад на студентських активістів у Києві в лютому 2011 року, і спробу вбивства антифашиста в серпні 2010. Тоді потерпілому уболівальнику ФК “Арсенал” пробили ножем легеню. Були затримані підозрювані, але міліція їх випустила, багато в чому завдяки ультраправого лобі у внутрішніх органах.

МВС у своєму прес-релізі говорить про вилучену у антифашистів зброю — так вони назвали легальні засоби самооборони. Як ми бачимо — ніхто не планував пускати їх в хід під час мирної акції. На жаль, засоби самооборони зараз є необхідністю для будь-якого лівого активіста. Ультраправі часто нападають переважаючими силами, і розраховувати на жодну допомогу правоохоронних органів не доводиться. Вилучені у антифашистів легальні засоби були інструментом самооборони для екстрених випадків, а не нападу. Пускати її в хід на мітингу, на якому кілька сотень людей екіпіровані схожим чином — було б самогубством.

Партія "ВО Свобода" на сьогоднішній день є прикриттям для прихильників вуличного насильства. Але існування цієї партії і її підопічних вигідно, в першу чергу, владі. Існування неонацистів дозволяє посилювати репресивний апарат. До чого це призводить ми можемо побачити на сумному прикладі Російської Федерації, де антиекстремістське законодавство давно слугує для репресій щодо громадських активістів, профспілкових діячів, опозиційних політиків і навіть діячів культури. Офіціозний "антифашизм" державних чиновників не має нічого спільного з протистоянням реальній неонацистської загрозі.

Ми закликаємо засоби масової інформації проявляти об’єктивність при висвітленні подій пов’язаних зі "Свободою". Вона дійсно має всі риси класичної нацистської партії. Ксенофобія, заперечення базових прав і свобод людини, поділ людей за етнічною ознакою неприпустимі в публічній політиці. Ігноруючи їх, і представляючи ВО "Свобода" легітимної демократичною політичною силою, журналісти не лише демонструють низький рівень політичної грамотності, а й мимоволі виступають в якості агітаторів.

Ми закликаємо політиків і громадських активістів відмовитися від контактів і співпраці з ВО "Свобода". Миттєва політична вигода не варто незмивною репутаційного збитку.

Ми закликаємо правозахисників виробляти ретельний моніторинг дій міліції, пов’язаних з приховуванням епізодів ультраправого насильства і тиском на антифашистів.

Ні нацистам, у формі і без!

Антифашистський спротив.

Підтримали: “Антикапіталістичний спротив”, Автономний союз трудящих, Ліва Опозиція, “Боротьба”.

Неонацисты хотят отомстить журналисту "Событий"?

Неизвестные лица пытаются оказывать моральное давление на корреспондента газеты "События", подготовившего материал о деятельности в Крыму группировок неонацистов.

Так, поздно ночью с пятницы на субботу, домой к журналисту Алексею Аруняну пожаловали нежданные гости. Вначале они начали светить фонарями в окна квартиры корреспондента. Затем неизвестные стали звонить в домофон. В этот момент самого Алексея не было дома, и трубку взял его товарищ, который находился у него. "Выходи и забери газету", — сказал в трубку неизвестный мужской голос. Когда находящиеся в квартире спускаться "за газетой" отказались, неизвестные начали оскорблять их и угрожать физической расправой.

Сам Алексей Арунян связывает визит незнакомцев с реакцией на публикацию о неонацистах, которая вышла в пятничном номере "Событий". В статье под названием "Они пройдут? В Крыму активизировались группировки неонацистов" идет речь о вооруженном нападении на 4-х антифашистов, совершенном ультраправыми на симферопольском вокзале 19 января.

По-видимому, действующим лицам этой статьи не понравилось, что их нездоровая активность была предана огласке, и они решили запугать автора материала.

По факту препятствования профессиональной деятельности журналиста корреспондент подал заявление в районную прокуратуру.

Источник

Арешт лівої молоді за вказівкою ВО “Свобода” у Києві

арестанты Увечері 29 січня київська міліція затримала лівих активістів біля ст.м. “Арсенальна”, де на той момент проходив мітинг ультраправої партії ВО “Свобода”, присвячений “придушенню Січневого заколоту”. Близько 20 антифашистів мали намір мирно висловити свій протест проти акції праворадикальних сил, але були одразу заарештовані на виході з метро. Керівники ВО “Свобода”, за вказівкою яких були заарештовані молоді люди, звинувачують антифашистів у тому, що вони намагалися зірвати “траурну акцію патріотичних сил”, хоча це не відповідає дійсності:

1) 20 антифашистів не могли зірвати захід ультраправих, у якому брали участь близько тисячі осіб. Їх метою було мирно висвловити свою позицію, зокрема, шляхом скандувань гасел. При собі вони не мали піротехніки.

2) Захід не був траурним, оскільки головною метою було відзначити річницю придушення виступу робітників — саме тому акція відбувалась не біля меморіалу пам’яті Героїв Крут, а під стінами заводу “Арсенал”. Затримані антифашисти в жодному разі не мали наміру виступити проти вшанування Героїв Крут, їх мета — висловити незгоду зі “святкуванням” убивства повсталих робітників.

3) ВО “Свобода” не є мирною “патріотичною” силою — це звичайна ультраправа структура, що “кришує” вуличних неонацистів та під проводом якої проходять концерти радикальних гуртів (внизу ліворуч один із символів, що використовується партією).

Наразі київським антифашистам загрожує притягнення до адміністративної відповідальності за надуманим приводом. Незгодним підписувати сфабриковані протоколи загрожують побиттям.

Українські ліві активісти оцінюють затримання, як виконання владою вказівок неонацистів.

Подробиці: 8-063-195-41-94

Контакт затриманих: 8-093-989-90-87

Печерське РУВС: 280-70-42, 280-61-18

Джерело: “Хроніка самозахисту”

В Симферополе подросток пытается лишить отца родительских прав из-за религиозного давления

no_mantis В Симферополе 14-летний подросток пытается лишить своего отца родительских прав. Причиной такого решения стала религия, сообщает ТСН.

Несколько лет назад отец вступил в известную религиозную организацию и принуждал сына исповедовать его веру.

Отмечается, что сначала юноша не сопротивлялся, но со временем понял, что не разделяет родительских взглядов. Подросток обратился в суд и требует защитить его от религиозного давления ближайшего родственника.

По информации источника, мальчику было 4 года, когда его мама умерла от рака.Его воспитанием занимались родители матери. Отец, женившись вторично, впоследствии стал членом религиозной организации, адепты которой живут в ожидании конца света.

Как рассказывает подросток, под запретом для членов религиозной группы были телевизор, театр, компьютер и праздники. Новых годов и дней рождения у Егора не было. Чтобы сын не грешил, отец с мачехой в эти дни забирали мальчика к себе. "Дома под замком с выключенным телефоном, — рассказал мальчик. — Нельзя было принимать ни поздравления, ни подарки, вообще не выходить на улицу, так как начнут поздравлять".

Кроме того, Егору не позволяли заниматься спортом, посещать секции или кружки. Вместо этого, он должен был изучать Библию, ходить на собрания общины и по квартирам агитировать людей.

Подросток попросил защиты у своей бабушки и обратился к адвокату. Отец заявил в милицию и прокуратуру о похищении сына. Но когда правоохранители отказали ему в возбуждении дела, в ход пошли угрозы. Отец мальчика настаивал, что до 18-ти лет сын должен делать все, как скажет отец.

Как отмечает ТСН, в Украине впервые ребенок требует лишить прав отца за принуждение к вероисповеданию. А законодательство, с одной стороны, позволяет родителям воспитывать детей в своей вере, а с другой — гарантирует ребенку свободу вероисповедания.

Січневі міфи українського націоналізму

arsenal-0092 Ідеологія будь-якого буржуазного націоналізму, в тому числі й українського, ґрунтується на міфологічних уявленнях. Типовий націоналіст понад усе полюбляє копирсатися в історії, але власне історичні факти його насправді цікавлять в останню чергу. Набагато важливішою є міфологічна інтерпретація цих фактів. Таким чином, для націоналіста важить не УПА, але міф про УПА, не голодомор, але міф про голодомор, і далі за списком. Як і годиться у справжньому міфі, тут повинні бути обов’язкові воїни світла й хтонічні темні сили, ідеалізовані герої та гіпертрофовані злодії, і, зрештою, архетипічний набір подвигів та пристрастей. Як колись міфологія первісного суспільства вибудовувалася за календарем сільськогосподарських робіт, так і теперішні націоналісти мають свій “священний рік”, свої святці й свої календарні свята, до яких приурочуються ритуальні масові заходи.

Далі читайте на ГАСЛО

Европейские правые и Жанаозен

берлусбаев 31 января в Европейском парламенте должно пройти заседание делегации депутатов ЕП по сотрудничеству со странами Центральной Азии, где выступит с докладом о положении в Жанаозене посол Республики Казахстан в Бельгии. Левая фракция, куда входят депутаты от коммунистических и левых социалистических партий, предложила делегации кандидатуру сопредседателя Социалистического Движения Казахстана Айнура Курманова в качестве альтернативного докладчика со стороны пострадавших от расстрела рабочих. Но глава делегации депутат г-н Барталоцци от правой итальянской партии “Дом свобод”, возглавляемой Сильвио Берлускони, выступил категорически против и отказал в данной просьбе.

Этот демарш правых возмутил многие фракции в стенах Европарламента. Запрет на выступление альтернативных докладчиков неслыханное дело для европейского парламентаризма, где принято при обсуждении ситуации в разных странах, давать слово не только официальной стороне правительства, но и представителям оппозиции.  Левые и “зеленые” выступили с официальным протестом, и вступили в переговоры с руководством Европарламента по отмене дискриминационного отказа со стороны Барталоцци. Самое интересное, что протест поддержали даже представители фракции либералов, которые также заинтересовались массовыми репрессиями в отношении оппозиционных партий и расстрелом рабочих в Мангистауской области.

Сейчас идут интенсивные переговоры различных фракций по этому вопросу. Если даже не удастся преодолеть вето правых на выступление альтернативного докладчика, представители нескольких фракций проведут собственное совещание, где заслушают выступление сопредседателя СДК Айнура Курманова, а сам текст его выступления будет распространен среди участников заседания делегации ЕП по Центральной Азии. Планируются также совместные интервью и конференции евродепутата Пола Мерфи (Социалистическая партия Ирландии) и Айнура Курманова в стенах ЕП.

По материалам Социалистического движения Казахстана

Вот так. Время всё расставило на свои места. Европейские правые (кстати, Берлускони и его партия имеют четкую проамериканскую ориентацию) недвусмысленно продемонстрировали свою поддержку Назарбаева и его режима. Интересно было бы теперь посмотреть в глаза деятелям КПУ, ВСР, кургинянцам и прочей псевдокоммунистической сволочи, которая ещё совсем недавно рассказывала сказки об агентах ЦРУ и переодетых рабочими “оранжевых” боевиках, по заказу Запада разрушающих Евразийский союз.