Індустріальні робітники світу: перемога лондонських прибиральників

Guildhall demo.img_assist_custom-251x141 Прибиральники Лондонської ратуші (Гілдхол) здобули значну перемогу у спорі з субпідрядною компанією Ocean Contract Cleaning London Ltd. Це великий успіх як для членів Лондонської секції Союзу працівників сфери прибирання та споріднених галузей, що входить до складу Індустріальних робітників світу (ІРС; IU 640), так і для ІРС в цілому.

Гілдхол було споруджено в 1411-1440 роках як символ могутності англійського правлячого класу, а політика його керівництва стосовно дотримання прав трудящих багато в чому відповідає старим середньовічним традиціям. Робітники, завдяки зусиллям яких Гілдхол підтримується у його нинішньому вигляді, отримують жалюгідну погодинну оплату в 5,93 фунта стерлінгів, без будь-яких перспектив отримання оплати за пропущені через хворобу робочі дні або пенсії. Їх найм на роботу відбувається через субпідрядну організацію – Ocean Contract Cleaning. Історія відносин цієї компанії з її працівниками також вартує порівняння з часами Середньовіччя – у 2006 році коаліція неурядових організацій London Citizens оголосила, що прибиральники, що уклали трудовий договір з Лондонським університетом за посередництва Ocean, постійно недотримують належну їм заробітну платню або взагалі не отримують її. Завдяки цій інформації прибиральники змогли домогтися виплати затримки із заробітної платні на 50 тис фунтів стерлінгів.

У Гілдхолі прибиральники також перебували у подібній ситуації, оскільки там постійно спостерігалася затримка із виплатою заробітної платні, що могла тривати місяцями. Деякі з робітників не могли отримати свої гроші протягом більш ніж двох, а то і трьох місяців. Більше того, з їх заробітної платні вирахували суму витрат на проведення відкритого прийому до дня весілля принца Уїльяма та Кеттрін Міддлтон. До того ж, прибиральники Гілдхолу, які є у більшості своїй мігрантами з Латинської Америки, Азії та Африки, систематично піддаються зловживанням з боку адміністрації, що є наразі типовими у галузі прибирання – погрозам через дрібні порушення та постійним безпричинним визискуванням. Якщо робітник запізнюється більш ніж на п’ять хвилин, йому не дають заступити на роботу, якщо такий випадок повторюється знову, його звільняють. Деякі прибиральники Гілдхолу – члени ІРС повідомляли, що їм погрожували звільненням за двохвилинне запізнення.

Прибиральники дають відсіч

Однак прибиральники відповіли на зухвалість адміністрації методами бойової прямої дії. 34 прибиральники Гілдхолу взяли участь у організації акції протесту: 14 та 15 липня вони з’явилися на своєму робочому місці, і, враховуючи відсутність гарантій виплати заборгованості із заробітної платні, окупували хол будівлі протягом усієї робочої зміни, поки вони не отримали від керівництва запевнення у тому, що вони отримають платню за свою працю!

Незважаючи на запевнення керівництва Ocean, що працівники отримають свою зарплатню до 20 червня, у кінцевому підсумку частина заборгованісті (за попередні два тижня) не була погашена. Робітники подали колективну заяву протесту, підтриману ІРС, що, однак, не виправило становище справ.

У відповідь прибиральники – члени ІРС посилили свою активність, оголосивши день дії на 15 липня. Прибиральники знову відмовилися працювати на Гілдхол задарма. Цього разу протест прибиральників, організований Секцією прибиральників ІРС, було підтримано демонстрацією солідарності, у якій взяли участь члени Загальної секції ІРС міста Лондона, а також прибиральники інших установ, працівники та студенти Школи східних та африканських досліджень Лондонського університету, Університетського коледжу Лондона, учасники Кампанії солідарності з Колумбією, а також члени Національної профспілки залізничних, портових та транспортних робітників, Національної профспілки журналістів, Союзу працівників коледжів та університетів, профспілок UNISON та UNITE. Більш ніж 60 чоловік взяло участь у демонстрації солідарності біля Гілдхолу, що почалася о 5:30, що проходила за сприяння священика Девіда Перрота із сусідньої церкви, який надав учасникам акції допомогу у вигляді кави, чаю та можливості скористатися приміщенням церкви.

Прибиральники добиваються перемоги

Робітники нанесли на руки напис фарбою «Припиніть зловживання», вигукували гасла, такі як «Без зарплати нема роботи», співали старий гімн ІРС «Солідарність назавжди, бо у спілці сила», який був якраз доречний у будівлі Гілдхолу, де зазвичай звучать лише хвалебні оди на честь володарів Капіталу!

Лише завдяки посиленню зусиль членів ІРС керівництво Гілдхолу вступило у спор, запросивши членів нашої спілки на зустріч із своїми представниками та керівництвом субпідрядника Ocean. У делегацію ІРС увійшли Альберто Дуранго, секретар Лондонської секції Союзу працівників сфери прибирання, Кріс Форд, член Загальної секції ІРС у Лондоні, та троє членів ІРС з числа працівників Гілдхолу, які зустрілися з членами адміністрації Гілдхолу та менеджерами Ocean Contract Cleaning.

Заради пришвидшення переговорів, а також за згоди прибиральників, ми погодилися перевести місце проведення демонстрації подалі від двору Гілдхолу – як заявили члени адміністрації, демонстранти нібито порушили право приватної власності, перебуваючи там, хоча міська поліція двічі давала дозвіл на проведення демонстрацій на цьому місці. Боси Гілдхолу були відверто роздратовані через проведення демонстрації і неодноразово намагалися умовити членів ІРС погодитися на відстрочку для проведення переговорів. Але хоча ми й наймані раби, ми далеко не дурні!

Під тиском з боку робітників, та завдяки відвертому розходженню позицій керівництва Гілдхолу та менеджменту Ocean Contract Cleaning, ІРС домоглися згоди на негайну виплату заборгованості із заробітної платні та перегляд ставок заробітної платні на попередній місяць. Після п’ятигодинної акції протесту делегати від ІРС домоглися від відділу управління персоналом письмових гарантій того, що виплата заборгованості прибиральникам відбулася до завершення демонстрації.

Протест 15 липня, разом із попередніми акціями, що відбулися у червні, дозволив прибиральникам Гілдхолу домогтися виконання своїх вимог. Всі члени ІРС, що працюють у Гілдхолі та є членами Секції прибиральників, можуть пишатися своїм досягненням.

Приховані погрози та наступні кроки

У декількох випадках адміністрація корпорації «Гілдхол» попереджала членів ІРС, що акцію, організовану прибиральникам, можна кваліфікувати як протизаконні дії на виробництві (illegal industrial action). На відміну від традиційних профспілок, ІРС не впадають в прострацію від зачитування статей антипрофспілкових законів, впроваджених урядом Маргарет Тетчер для позбавлення робітників можливості організовувати ефективні протестні дії на виробництві. ІРС не збираються засуджувати або відхрещуватися від дій своїх членів, схвалених ними у демократичний спосіб задля захисту інтересів працівників. Коли представники адміністрації натякнули, що проти прибиральників, які прийняли участь в акції протесту, можуть бути застосовані дисциплінарні заходи, члени ІРС дали адміністрації зрозуміти, що в такому разі наша спілка організує кампанію на захист усіх членів ІРС, що можуть бути піддані репресіям через прагнення отримати заробітну платню, на яку вони мають повне право.

Щоб там не стверджували представники адміністрації та деякі сайти, не пов’язані з ІРС, наша спілка не проголошувала страйк у Гілдхолі – навпаки, події, що відбулися, можуть бути краще охарактеризовані як протизаконний локаут, організований проти прибиральників їх роботодавцем. Прибиральники ніяким чином не брали участь у якихось «протизаконних діях» — це роботодавець неодноразово порушував свої офіційні зобов’язання із регулярної сплати заробітної платні працівникам в обмін на їх працю. Робітники, що працюють за мінімальну заробітну платню, не зобов’язані займатися благодійністю на користь роботодавця.

Ми чітко викладемо власну позицію з цих питань 28 липня, коли представники ІРС зустрінуться з виконавчим директором Ocean Contract Cleaning. Секція прибиральників ІРС з цього моменту починає втілювати в життя нову програму дій заради покращення умов праці своїх членів, що працюють у Гілдхолі. Серед основних цілей нової кампанії:

1. Визнання ІРС. Майже всі прибиральники Гілдхолу є членами місцевого відділення Індустріальних робітників світу, незалежної робітничої спілки. Замість того, що намагатися маргіналізувати ІРС через проведення одноосібних «консультацій» з окремими прибиральниками, як це зараз робить новий субпідрядник Sodexo, представники роботодавця повинні визнати той факт, що наша спілка тут, щоб залишитися.

2. Заробітна платня, що дорівнює прожитковому мінімуму. Члени ІРС прийняли рішення боротися за встановлення для прибиральників Гілдхолу Лондонського стандарту зарплатні на рівні прожиткового мінімуму, що наразі фіксована Великою асамблеєю Лондону на рівні 8,30 фунта на годину. Підрядники, що наймають прибиральників на роботу, розглядають заробітну платню як втрачені прибутки, тому протягом останніх місяців вони уникають виплати належних сум. Для робітників рівень заробітної платні є гарантією достойного життя, тому за умов зростаючої вартості життя та загострення економічної кризи нинішній рівень зарплатні прибиральників, що складає 5,93 фунта на годину, не гарантує навіть простого виживання.

Прибиральнику, знай свої права!

ІРС проведуть спеціальну зустріч для прибиральників, що працюють на Гілдхол, після завершення денної зміни о 8 годині. Точний час та місце проведення зустрічі будуть оголошені пізніше.

Джерело

5 ВЕРЕСНЯ — Пенсійна ДЕформа: ЛЯЖЕМО ВСІ!

1256811762.3 У понеділок 5 вересня 2011 року незалежні профспілки та ліві активісти влаштують акцію протесту проти пенсійної «ДЕформи» перед Верховною Радою України. Активісти вимагатимуть від учасників Погоджувальної Ради не вносити в порядок денний ВР скандальний законопроект №7455, який уже один раз безуспішно намагалися прийняти 8 липня ц.р. Також учасники вимагатимуть не виносити на голосування загрозливий проект Трудового кодексу (№1108). Вони мають намір лягти перед входом до будинку комітетів ВР, щоб народні депутати не могли проігнорувати громадян.Учасники акції будуть розмовляти з парламентарями на тему пенсійної «ДЕформи» і вимагати від них вести роз’яснювальну роботу (відповідно до порад Президента України).

На думку активістів, пенсійна «ДЕформа» зменшує шанси кожного громадянина вийти на пенсію. Крім збільшення трудового стажу, із зарплати будуть стягувати нові побори: «відрахування до Накопичувального фонду» на користь фінансових установ. «Це змусить працювати на межі людських можливостей, підвищить норму експлуатації та зажене трудящих у ще більші злидні», — пояснюють організатори акції. До їх лав входять члени студентської профспілки «Пряма Дія», «Автономної спілки трудящих», незалежної профспілки «Захист Праці» та ініціативи «Феміністична офензива».

Акція протесту розпочнеться о 9-30 біля входу до приміщення комітетів Верховної Ради за адресою вул. Грушевського, 18/2. Саме в цей проміжок часу учасники Погоджувальної Ради мають прибути на місце роботи.

Активісти закликають долучатись до оргкомітету акції усіх громадян та їх об’єднання, окрім політичних партій. «Наша мета — відстояти права народу та розвинути його самоорганізацію, а не привести до влади чергових експлуататорів», — уточнюють в оргкомітеті. На акції буде заборонена партійна символіка.

Організатори вбачають наступні небезпеки «пенсійної ДЕформи»: підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років; підвищення пенсійного віку для науково-педагогічних працівників-чоловіків до 62 років; збільшення стажу для отримання мінімальної пенсії на 10 років для чоловіків і жінок; примусові відрахування (до 7% заробітку) до Накопичувального фонду без гарантії отримання доплати до пенсії. «Це надто жорстокі, й водночас неефективні заходи, — відзначають активісти. — Збільшити надходження Пенсійного фонду могло б викорінення нелегальної зайнятості».

Нагадаємо, що 4 і 7 липня ц.р. ліві активісти протестували біля парламенту, а 19 липня разом з профспілкою НАН України пікетували Адміністрацію Президента України з вимогою не допустити прийняття проекту №7455.

Автономна спілка трудящих

Профспілка «Захист Праці»

Студентська профспілка «Пряма Дія»

Ні ДЕформам проти народу!

Досить затягувати паски на шиях людей!

8-063-315-96-50

8-063-195-41-94

Зустрічі в соціальних мережах:

Facebook

ВКонтакте.ру

Молодь готова до барикад

Class_War_by_StandUpFightBack З тезою, що давно настав час піднімати народ на боротьбу проти влади, неспроможної керувати країною, погодилися 56,9% молодих людей, 49,8% людей середнього віку і 46,3% старших. Найменше з цим незгодні молоді — 16,4%. І завагалися з відповіддю 26,6% молодих.

Про це засвідчать результати соціально-психологічного опитування Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.

«Молодь завжди більше готова йти на барикади. Старші люди зважують, що можуть втратити, а чого — досягти, вдаючись до протестних дій. Проте й серед них висока частка тих, хто вважає, що слід піднімати народ на боротьбу. Якщо до цього справді дійде, то реальна кількість людей, які вийдуть на вулиці, буде в кілька разів меншою. Але відомо, що для здійснення революції достатньо й 5% населення», — сказав доктор психологічних наук, завідувач лабораторії психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології Вадим Васютинський в інтерв’ю ZN.UA.

Як підкреслив В.Васютинський, данні опитування не є репрезентативними для всього суспільства. Було опитано мешканців шести міст — Донецька, Києва, Львова, Одеси, Севастополя, Харкова. «Ми не мали на меті визначити точні відсотки, а йшлося, радше, про виявлення основних соціально-психологічних тенденцій розвитку масових настроїв», — наголосив він.

Джерело

Король Свазиленда выбирает девственниц. Студенты против

1283190260_2 Студенты университета Свазиленда провели акцию протеста, попытавшись сорвать ежегодный национальный праздник “Тростникового танца"

Бастующие студенты университета Свазиленда провели акцию протеста, попытавшись сорвать ежегодный национальный праздник “Тростникового танца” – “Умшланга”.

В Свазиленде – единственном абсолютном королевстве на территории Африки – его главное содержание и интрига заключаются в том, что девственницы, стремящиеся стать очередной невестой короля Мсвати ІІІ, выстраиваются в шеренгу, а сам монарх в мантии из леопардовой шкуры делает свой выбор. По обычаям народа свази всю одежду соискательниц на звание невесты составляет небольшая шитая бисером набедренная повязка.

На этот раз манифестанты предприняли попытку прорвать полицейский кордон вокруг королевского дворца в Эзулвини, откуда стартует праздничная процессия. “Почему в казне нет денег на обучение, но находятся средства на умшлангу?”, – скандировали студенты. Отряды полиции по борьбе с беспорядками быстро окружили их и провели аресты.

Свазиленд пострадал от мирового экономического кризиса, иностранные доноры поставили условие сократить бюджетные расходы, чтобы страна получила новые кредиты. Профсоюзы, недовольные урезанием зарплат, призывают к забастовкам. К ним присоединились студенты университета, и власти закрыли его. Теперь учащиеся требуют возобновить занятия, опасаясь, что не успеют подготовиться к экзаменам в ноябре.

На этот раз умшланга выдалась как никогда массовой – собралось около 60 тыс юных красавиц. Ведь сама попытка дает возможность стать участницей красочного действа, которые в течение пяти дней подготовки живут и питаются в специальных гостевых домиках за счет монарха. 43-летний Мсвати ІІІ имеет уже больше дюжины жен, но на достигнутом не намерен останавливаться. Каждая супруга получает по особняку, шикарному лимузину и джипу, не говоря о приличном содержании. Отсюда и популярность праздника. Однако нынешнему королю еще далеко до его отца, Собхузы ІІ, у которого было 100 жен и 600 детей.

Источник

Неолиберализм и фашизм: грань стирается

Редакция “Помидора” предлагает вашему вниманию открытое письмо российских интеллектуалов в редакцию “Новой газеты”, ставшее ответом на статью известной пропагандистки неолиберализма Юлии Латыниной.

Уважаемая редакция “Новой газеты”!

Поводом для нашего обращения послужила программная, очевидно, статья Юлии Латыниной «Европа, ты офигела!», опубликованная в номере вашей газеты за 16.08.2011

К сожалению, выраженные в этом манифесте взгляды не являются чем-то принципиально новым для достаточно широкого сообщества либеральных авторов. Неприязнь к «социалистической» и «толерантной» Европе, апология стихии «свободного рынка», яркий антидемократический пафос и культивируемая ненависть к «быдлу», презрение к слабым и проигравшим, переходящее в оголтелый этнический и социальный расизм — все это давно уже стало основанием для своеобразного либерально-консервативного консенсуса, и последняя статья Латыниной выделяется на этом фоне разве что нарочито-провокативной формой изложения. Тот факт, что люди, высказывающие подобные взгляды в России по странному стечению обстоятельств одновременно являются борцами за политические свободы и «честные выборы», не должен вводить в заблуждение.

Стоит напомнить, что совсем недавно именно подобное сочетание — антиэгалитаризма, антимарксизма, исламофобии в трогательном единстве с приверженностью консервативным ценностям и идеологии свободного рынка породило Андерса Брейвика, устроившего бойню на норвежском острове Утойя. Эти события бросают кровавый отблеск на манифест Латыниной, который не выглядит более как невинная игра ума интеллектуала увлеченного идеями фон Хайека, Пиночета и Ли Куан Ю. Очевидно, что в условиях краха неолиберальной модели развития мировой экономики тонкая грань разделяющая откровенных неонацистов и рукоподаваемых носителей консервативных и неолиберальных ценностей становится все более призрачной как в Европе так и в России. Мы считаем взгляды, представленные в тексте Латыниной, крайне опасными и убеждены в необходимости публично и жестко им оппонировать. Такая дискуссия — о кризисе европейского «социального государства», будущем демократических институтов, справедливом перераспределении общественных благ, «мультикультурализме» и различных альтернативах ему — необходима не столько для соответствия ритуалам плюрализма, но прежде всего для противодействия мутной реакционной волне, захлестнувшей наше общественное пространство.

Мы рассчитываем на то, что одной из принципиальных площадок для подобной дискуссии станет ваша газета.

С уважением,

Алексей Цветков, писатель, Андрей Лошак, журналист,  Борис Куприянов, проект «Фаланстер», Николай Олейников, художник, Екатерина Деготь, искусствовед, куратор, Илья Будрайтскис, публицист, Александр Тихонов, историк, Денис Мустафин, художник, Илья Матвеев, аспирант МГУ, Дмитрий Потемкин, редактор, переводчик, Александр Дельфинов, поэт

Источник

Сайт Свободного марксистского издательства попал в список “экстремистских”

В конце лета, перед началом учебного года, борцы с экстремизмом снова активизировались. Центром «Э» (единственная структура в МВД увеличившая численность после реформы), по Тюменской области был разослан по школам список сайтов подлежащих блокировке. В список этот попал и сайт Свободного марксистского издательства, а так же сайты Автономного действия, Левого фронта, Института Коллективное действие и др. Итак, Центр «Э» свою сложную и ответственную работу выполнил – российский правящий класс может пока спать спокойно. Хочется надеяться, что за эту сложную спецоперацию кто-нибудь получит медаль.

Ниже приводим копию письма, рассылавшегося по школам.

e_ohuel1

Источник

В Симферополе милиция сорвала концерт Псоя Короленко

Автор: Алексей Арунян

P1160223Молодежь Симферополя долго ожидала приезда одного из самых известных представителей российской андеграундной сцены Псоя Короленко. Московский поэт и музыкант планировал посетить крымскую столицу с программой «Powerь & Пойнт» 25 августа.Однако, первый в истории города концерт легендарного исполнителя полноценно провести так и не удалось. Посреди выступления в симферопольский «Рок-бар» пришел с проверкой наряд милиции и потребовал закрыть заведение.

Концерт проходил в живом и динамичном тоне, и Псой попросил у публики десятиминутный перерыв для передышки. Во время антракта в помещение «Рок-бара» зашел наряд милиции – мужчина и женщина в форме и еще один сотрудник МВД в штатском. На просьбу присутствовавших на концерте журналистов пояснить причины своего визита, представители милиции заявили, что проводят проверку по требованию горисполкома. Затем нежданные гости потребовали у сотрудников клуба закрыть заведение и вывести посетителей. Свои действия милиционеры аргументировали тем, что в Разрешении на право размещения объектов торговли, выданном горисполком, указывается, что клубу разрешается работать только до 21.00 и без музыкального сопровождения. Поскольку на часах было около 21.30, сотрудники МВД потребовали прекратить концерт. Владелец «Рок-бара» даже не попытался вмешаться в ситуацию, на тот момент его не было на месте. В результате музыкант и зрители были вынуждены покинуть зал.

Псой Короленко спокойно отреагировал на произошедший инцидент и даже предложил зрителям продолжить общение в другом месте. Посетители вместе с музыкантом отправились к Салгиру, где демократичный певец продолжил выступление в импровизационной форме под аккомпанемент гитары и тамтамов.

"Крымское время"

«Почему я равнодушно ел мороженое на Хрещатике, когда конвой увозил Тимошенко»

Под звуки праздничных концертов и пропагандистскую трескотню властных и оппозиционных СМИ прошла очередная круглая дата «независимого» государства, состоялись очередные вялые стычки оппозиционеров от буржуазии с буржуазной властью… Откровенно нудный и уже мало кому интересный спектакль продолжался… Скучновато, но берут не качеством, а количеством сбрасываемой на головы трудящихся демагогии… В этой связи публикуем интересное письмо киевлянина касательно «дела №1», размещённое на одном из украинских ресурсов.

Автор: Тарас Ледорубов

1313143708_timoshenko-bigboard Александр Турчинов, соратник Юлии Владимировны, баптистский пастор и автор странноватой книги «Иллюзия страха», позволил себе обвинить в трусости, огромное количество киевлян, оказавшихся 5 августа 2011 на Хрещатике в районе Печерского суда. Вот дословная цитата из интервью господина Турчинова, опубликованное на «Украинской правде»:

«Я опишу такую картинку, и вы поймете в чем дело. В день ареста, когда началась драка во время попытки вывести Юлию Владимировну из здания суда, где-то пятьсот человек вот здесь дрались с «Беркутом». Но еще большее количество людей стояло на той стороне Хрещатика, ели мороженое и фотографировали! Возможно, кто-то из них сочувствовал нам. Но большинство оказалось неготовым к активным действиям, боялись и наблюдали: интересно, чем это закончится. Так, вот, друзья, не интересно! Это страшно!»

Так вот, Александр Валентинович, надеюсь, Вы не возражаете, если я отвечу Вам от имени тех, кто «стоял на той стороне Хрещатика, ел мороженое и боялся»?

Иллюзия правды

Во-первых, почему Вы решили, что мы боялись? Да, получить полицейской дубинкой по голове боится каждый, кроме откровенных идиотов. Но, почему-то же мы не боялись в 2004 году, а сейчас вдруг испугались… На дубинки и даже на пули можно пойти ради какой-то настоящей цели и против действительно больной ноющей несправедливости. В случае, с арестом Тимошенко действительно была несправедливость. И заключается она в том, что называется избирательностью правосудия – как вопрошал классик: «А судьи, кто?» Чем они лучше Тимошенко? И мы, простые киевляне, это прекрасно понимаем. Но Вы, наверное, удивитесь – для нас госпожа Тимошенко отнюдь не является олицетворением Украины или демократии.

Понимаете, Александр Валентинович, те «кто за народ», не ездят среди нищеты на «Мерседесах», «Лексусах» и «Порше». Те, «кто за народ», не охотятся на людей в кировоградских лесах, как славный представитель Блока Юлии Тимошенко, нардеп Лозинский…

И мы прекрасно знаем – банковские счета, лимузины и роскошные имения, принадлежащие «оппозиционерам» — это не результат того, что они подняли с колен какое-то производство и внедрили новые технологии или сделали еще какой-то интеллектуальный прорыв как Билл Гейтс или Стив Джобс. Эти колоссальные деньги имеются у наших «демократов» потому… Ну, Вы лучше нас знаете, как сделали свои состояния миллионеры из БЮТ и других партий.

Понимаете, возмущенные крики про «избирательность правосудия», в представлении очень многих граждан Украины, выглядят как возмущение такого рода: «Почему судят этих воров и мошенников, а вот тех – не судят!» Нет, я не называю ни Тимошенко, ни ее соратников «ворами и коррупционерами» — сделать это может только суд, а я не судья и не прокурор. Но как полагаете, что думают простые граждане Украины хоть в Киеве, хоть в Конотопе о «газовой принцессе» и соратнице Павла Лазаренко? Что думают они о честности и порядочности ее окружения и о происхождении колоссальных «демократических» капиталов? Даже если «по закону» и все чисто (в силу «дырявости наших законов), то как быть если «по совести»?

Мы понимаем: нынешним оппозиционерам, совсем еще недавно сидевшим на финансовых потоках всей Украины – обидно. Очень обидно. Очень обидно и Шону Карру – а вдруг он теперь не сможет летать чартерными рейсами и покупать пиджаки из волчьей шкуры за 4000 фунтов стерлингов?

Но для нас, простых киевлян и "гостей столицы", ситуация выглядит как выбор – что лучше:

а) Посадить в тюрьму хоть кого-то из тех, при ком процветали коррупция и попирался закон
б) Не садить за решетку вообще никого, чтобы не было «избирательного правосудия»…

Как Вы думаете – что выберут простые киевляне?

Для народа все происходящее между БЮТ и регионалами – это схватка двух олигархических кланов за право паразитировать на теле нашей страны. Так почему в очередной раз когда "паны дерутся" у "холопов должны лбы трещать"? Интересно, лишь то, что многие «демократы»-толстосумы в самом деле внушили себе, что они борцы за счастье народа. Они так долго говорили про это, что и сами поверили.

Кроме того, жители столицы — это люди информированные и склерозом не страдающие. Мы помним, как Печерский суд превращался в «пещерный». Помним, например, как именно Печерский суд запретил критиковать Юлию Владимировну – совершенно дикий для любой демократической страны запрет, принятый судом с подачи соратников тогда еще могущественной Тимошенко. Мы помним, как БЮТ в 2009 году пытался поделить страну с Партией Регионов, переписав в абсолютно недемократическом ключе Конституцию Украины. Кончилась эта затея знаменитым видео, в котором Юлия Владимировна причитает: «Пропало все!». И то — лишь потому, что почуявший запах победы Янукович решил пойти ва-банк и не делиться такой лакомой добычей как Украина ни с кем. Мы помним…

Иллюзия силы

5 августа развеялась иллюзия про дееспособность БЮТ – даже в Киеве, где все рядом и можно мгновенно мобилизовать людей, БЮТ не смог никого выставить на защиту своего лидера. Никто не бросился спасать своего вождя и не было на Хрещатике никакой особой драки. Один сторонников БЮТ возмущенно подсчитывал через несколько дней: «В БЮТ даже сегодня есть примерно 100 депутатов Верховной Рады. У каждого из них – по 30 штатных и внештатных помощников. Это же огромная армия в 3100 человек, способная намертво заблокировать центр Киева. А к Печерскому суду не смогли собрать никого! Ни в день ареста, ни когда Тимошенко начали привозить в суд из СИЗО».

Даже со скидкой на то, что БЮТ был не готов именно в этот день – зрелище у Печерского суда получилось крайне жалким для силы, которая позиционирует себя как мощная и дееспособная оппозиция. Тем более, повторимся, в Киеве легко мобилизовать своих сторонников – это же не свозить тысячи людей с дальних сел в аграрной области. Но это при условии, что такие сторонники у вас вообще есть. Или в том случае, когда правда действительно на вашей стороне…

Если суд над Тимошенко более-менее затянется, то ситуация будет такая же точно, как с Луценко. С каждым днем, людей возле Печерского суда будет собираться все меньше и меньше и в итоге не будет смысла держать толпы ОМОН-а возле киевского ЦУМ-а, так как встречать и провожать автозак с Юлией Владимировной будет небольшое количество штатных функционеров партии «Батькивщина» и дежурных бабушек, не пропускающих ни одного подобного мероприятия.

Если в 2004 и 2005 году киевляне несли на Майдан деньги и продукты, предоставляли «демократам» ночлег в своих квартирах, то теперь, если вы, так называемые оппозиционеры, попробуете перекрыть движение по Хрещатику (как это было 5 августа), то скорее всего сами киевляне набьют вам физиономии, а «Беркут» будет спасать вас от гнева раздраженных киевлян. Скажите, пожалуйста – кто виноват, что за эти годы так поменялись настроения простых украинцев?

Если не на нары, то хоть бы на Канары…

И вместо эпилога… Член одной из киевских молодежных организаций, рассказал мне в шутку про идею одной акции, навеянной арестом Тимошенко. Идея заключалась в том, чтобы принести в Лукьяновское СИЗО передачку для Юлии Владимировны – например, трехлитровую банку красной икры и прочих дорогущих деликатесов под примерно таким лозунгом: «Демократические ВИП-ы не должны страдать как простые смертные без роскоши, к которой они так привыкли». Акция не состоялась в силу этических и моральных соображений, но согласитесь: что-то в этом есть…

Когда я вижу как подопечные заросшего жиром регионала Калашникова скандируют: «Юлю – на нары!», а потом вижу БЮТовские транспаранты с призывом: «Зэка – на нары!», то в глубине души я уже согласен на такой лозунг: «Всех вас – на Канары!». Уезжайте туда и живите там хорошо, только чтобы мы вас больше никогда не видели. И Янукович, и Тимошенко, и Ющенко, и все остальные…

Источник

Клуб классического и социального кино: “Пыль”

Понедельник, 29 августа, 18:30

Дом Медработников (улица Греческая, 20)

Вход свободный

01

Герой фильма — неуклюжий неудачник, потрясающий русский Бивис то испуганно кивающий, то лепечущий: "я эт самое…". Бивиса и Бадхеда постоянно за кого-то принимают, берут у них интервью, вербуют в организации, проповедуют, пропагандируют политкорректные идеи, в то время как герои пусты, чисты, и от того неподвластны внешним воздействиям. Нашего Лешу тоже постоянно принимают за кого-то, кем он не является. "Эх! Завидую я им! Свободное выросло поколение" — говорит правозащитник кивая на аутичного героя. Леша пассивен, Леша инфантилен, Леша — никто. Все, что происходит с ним — вариант классической "трагедии маленького человека", никому не нужного, никому не симпатичного, жалкого и отвратительного даже самому себе.

Фильм говорит о том, что будущего нет. По крайней мере, нет никакого объективного будущего, так же как нет толком никакой объективной реальности: "Сигареты в руках, чай на столе — эта схема проста, И больше нет ничего — все находится в нас…". Круг замыкается, все остается как есть, и, тем не менее: "Перемен требуют наши сердца…". Герой — даже не герой, и его желания — тупость, но его сердце и пульсация вен, тем не менее, чего-то требуют, заставляют куда-то бежать, к чему-то стремиться. А это и есть жизнь.

Желание перестать быть пылинкой, сором, полным ничтожеством — это и есть желание перемен.