ПЕРШИЙ КРОК ДО РЕВОЛЮЦІЇ

Автор: Володимир Чемерис

Вже майже два десятиліття в Україні тривають ринкові реформи. Їхній зміст – у зосередженні власності та фінансових потоків у руках тих, кого називають великими капіталістами. Тобто, в руках суспільного класу, який з’явився у "лихі 90-ті", і з тих часів опанував політичну й економічну владу в країні.

Їхній зміст – у накопиченні багатств в руках небагатьох за рахунок більшості українців. Тобто, за рахунок всіх інших соціальних груп – від робітників до дрібних підприємців.

Ці реформи проводили геть усі українські уряди – і за Кучми, і за "помаранчевих", і тепер, за "біло-синіх". І ці "непопулярні" реформи, про необхідність яких нам безперервно говорять з телевізійних екранів та газетних шпальт, триватимуть доти, доки в Україні триватиме всевладдя капіталу.

Але часом Україну прориває протестами проти такого стану речей. Так було за часів "України без Кучми" і у 2004-му. Різні події ставали приводом до тих виступів (вбивство журналіста Гонгадзе, президентські вибори). Але за своєю суттю всі ці акції являли собою протестний рух тих, хто прагнув соціальних змін.

За законами ринку, між капіталістами завжди існує економічна, а відтак і політична конкуренція. І 2004-го на хвилі руху "низів" владу захопила опозиційна фракція великого капіталу – "помаранчеві". Але жодних соціальних змін вони не зробили.

***

Сьогодні ж, після того, як зневірені українці провалили "помаранчевих", до влади прийшла нова партія великого капіталу – Партія регіонів. Вона розпочала нову хвилю ринкових реформ , і вже влітку-восени 2010 року ситуація в Україні виглядала так.

У відповідь на реформи уряду активізувалася боротьба українських громадян за свої соціальні права: у жовтні студенти провели масштабні акції проти платних послуг у закладах освіти, незалежні профспілки виступили проти проекту Трудового кодексу, а на деяких підприємствах відбулися страйки (наприклад, у липні – на Полтавському горнозбагачувальному комбінаті, контрольованому, до речі, депутатом від БЮТ Жеваго).

А у листопаді на майдани Києва та обласних центрів вийшли дрібні підприємці з вимогами до президента ветувати Податковий кодекс.

Українці виступили проти порушення своїх громадянських прав: у травні харків’яни протестували проти вирубування дерев у парку імені Горького під комерційні проекти, у червні молодь провела низку акцій проти перетворення України на поліцейську державу, а громадські активісти не допустили ухвалення законопроекту № 2450, спрямованого проти свободи мирних зібрань.

Загалом сьогодні протестна активність в Україні наближається до рівня 2004-го року.

Місцеві вибори 31 жовтня продовжили тенденцію президентських виборів початку 2010. Низька явка виборців і рекордно високий відсоток тих, хто проголосував проти всіх, свідчать про розчарування громадян у всіх без винятку політичних силах (як провладних, так і опозиційних) – представниках великого капіталу.

Цю ж тенденцію підтверджують і протести з соціальними та загальнодемократичними вимогами, учасники яких відмовляються йти під прапорами політичної опозиції.

Політична опозиція (БЮТ і різні відгалуження НУНС) втратила довіру не лише тому, що за час свого правління не провела жодних змін, але й тому, що й тепер не здатна – в силу своєї соціальної природи – запропонувати жодних соціальних програм, які б були сприйняті українцями.

З іншого боку, правлячий клас повернув (скасувавши так звану "політреформу") політичну систему президентського авторитаризму, необхідну для проведення потрібних йому реформ.

Правляче угруповання з певним успіхом використало на місцевих виборах відвертих радикалів із "Свободи", щоб заповнити нішу, звільнену збанкрутілою політичною опозицією – аби не дати її заповнити рухом соціальних низів. Окрім того, різноманітні фашистські організації використовуються режимом для протидії рухові за громадянські права.

***

Між тим, всупереч діям влади та намаганням політичної опозиції його очолити, рух соціального протесту продовжує розвиватися. Розвиватися без спеціальної організації та політичних вождів.

Партія регіонів запропонувала низку законопроектів. Один з них – Податковий кодекс – декларує зменшення податків для підприємств, підконтрольних великому капіталу. Натомість збільшує податковий тягар для дрібних підприємців – "єдиноподатників" – учорашніх промислових робітників та бюджетників.

Якщо цей проект стане законом, підприємства великого капіталу успішно монополізують ринки торгівлі та послуг. У той же час велика частка "єдиноподатників" поповнить резервну армію праці, необхідну капіталові для створення ринку робочої сили і зменшення ціни цієї робочої сили.

Другий законопроект – Трудового кодексу – надає власникам надзвичайні повноваження щодо експлуатації робітників. Ще один проект – Житлового кодексу – усуває правові перепони для діяльності великих фірм-забудовників.

Фактичне запровадження (через постанови Кабміну та місцевих державних адміністрацій) платної освіти та медицини, підвищення тарифів на комунальні послуги одночасно з приватизацією комунальних підприємств, призведе до зростання прибутків новітніх бізнесменів та до зубожіння мільйонів українських громадян.

***

Протест проти Податкового кодексу є найбільш масовим з 2004-го року. І у цьому протесті дрібні підприємці, напевне самі того не усвідомлюючи, виступили проти великого капіталу.

І цей протест має великі шанси на успіх. Успіх в тому сенсі, що правлячий клас змушений буде внести суттєві зміни у Податковий кодекс, або й скасувати його взагалі.

Втім, усі соціальні виступи 2010 року досягнули певного успіху, при чому (!) без керівної і спрямовуючої ролі політичної опозиції.

Владі поки що не вдалося запровадити жодної з своїх законодавчих реформаторських новацій. Ні Податковий, ні Трудовий кодекси, ні закон про обмеження свободи зібрань, ні постанову про платні послуги у вишах.

Станом на кінець листопада склалася ситуація, коли "верхи" не можуть, а "низи" не хочуть. Чим не революційна ситуація?

***

Між правлячою соціальною групою та соціальними групами "низів" склалася рівновага. Але дуже швидко ця рівновага буде порушена у той чи інший бік.

Дуже важливо, що на відміну від 2004-го року, протести відбуваються не під гаслами приведення до влади доброго царя. Сьогодні українці почали усвідомлювати свої соціальні потреби.

Але поки що маємо розрізнені виступи різних соціальних груп зі своїми вимогами. Більшість робітників, студентів та інтелігенції не підтримують виступів дрібних підприємців. Як, зрештою, дрібні підприємці не підтримали виступи інших.

Кожна з "низових" соціальних груп поки що більш-менш успішно відбивається від наступу капіталістичних реформ. Але, якщо не буде зламана Система великого капіталу, цей капітал скористається найменшою і найближчою можливістю, аби накласти лапу на соціальні і громадянські права всіх українців.

Тоді повернуться у початковому вигляді Податковий і Трудовий кодекси, будуть прийняті закони про платну освіту та заборону мітингів.

***

Поки говорити про українську Революцію немає підстав. Але це не значить, що такі підстави не з’являться завтра.

Ситуація в Україні нині така, що у випадку, коли будуть поставлені не часткові, а загальні вимоги соціальних перетворень,зможемо отримати широкий протестний рух.

Тоді зможемо посягнути і на зміну соціальної Системи в Україні. Тобто, на соціальну Революцію. Революцію, про необхідність якої говоримо ось уже 10 років – з часу "України без Кучми".

Але для цього треба зробити перший крок – створити координаційну раду незалежних профспілок промислових робітників та бюджетників, об’єднань студентів та дрібних підприємців. І тоді: "El pueblo unido, jamas sera vencido"! (Об’єднаний народ – непереможний. Чилі, 1970-й рік).

 

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/11/29/5626160/

УКРАИНА. КАРТИНА МАСЛОМ: НЕОЛИБЕРАЛЬНЫЙ ФОРСАЖ И НАРАСТАНИЕ РЕВОЛЮЦИОННОЙ СИТУАЦИИ

Автор: Юрий Романенко, директор Центра политического анализа «Стратагема», «Хвиля»

kronstadt2 Четкое обозначение вектора развития режима Януковича произошло именно накануне 93-й годовщины Октябрьской революции, что глубоко символично. Правнуки крестьян, прачек и революционных матросов усиленными темпами форсируют демонтаж того, что строили их предки в Советском государстве. Мотив форсажа перехода к неолиберальной модели очевидны – сегодня исчерпаны все ресурсы, позволяющие паразитировать на советском наследии.

Страх и беспорядок несут реальные перспективы

Майк Бэтлз, владелец охранной фирмы Custer Battles

Победа Партии регионов, добытая всеми правдами и неправдами на местных выборах означает одну парадоксальную вещь. В то время, как глобальный кризис ведет к коренному пересмотру неолиберальной политики, как мейнстрима, который оказывал определяющие влияние на развитие человечества последние 30 лет, в Украине после победы Януковича он начал приобретать тотальные черты доминирующей идеологии. Даже, если она не артикулируется внятно представителями власти (в силу их интеллектуального убожества), она реально осуществляется в ряде системных ходов.

Ничего странного в этом нет, поскольку неолиберальная идеология была основополагающей для правящего класса с момента появления независимой Украины. Бывшие компартийные и комсомольские работники быстро взяли на вооружение рецепты неолиберальных идеологов и экономистов в обмен на легитимацию власти со стороны Запада. Для запада неолиберализм был эффективным инструментом «вскрытия» прежде закрытых рынков, что позволило отстрочить на 20 лет кризис капитализма.

Однако, следует признать, что в независимой Украине неолиберальные реформы всегда носили половинчатый характер, поскольку никто не владел абсолютной властью. Даже Кучма, с его системой сдержек-противовесов, не мог полностью реализовать этот курс, потому что постоянно балансировал между общественными настроениями и потребностями крупного капитала.

Приход Ющенко принципиально не изменил ситуацию, хотя Виктор Андреевич стал адептом неолиберальной идеологии еще в 90-е годы. Однако, как и Кучме, Ющенко приходилось учитывать общественные настроения, поскольку не имея всей полноты власти, он был вынужден лавировать между массами и олигархами.

С победой Януковича ситуация принципиально изменилась. Новый Президент повторил множество ошибок своего предшественника, но ему удалось выстроить более-менее работоспособную вертикаль. Возврат Януковичу президентских полномочий Конституции 1996 года и местные выборы 31 октября зафиксировали, что в Украине налицо попытка создать модель власти с максимальной концентрацией полномочий в одном институте.

Что это значит?

Я не ставлю в данном материале раскрыть все черты нового режима, благо данная статья являет собой первую из цикла рассуждений о ситуации в Украине. Укажу, лишь, на то, что представляет собой интерес в контексте годовщины Октябрьской революции.

Четкое обозначение вектора развития режима Януковича произошло именно накануне 93-й годовщины Октябрьской революции, что глубоко символично. Правнуки крестьян, прачек и революционных матросов усиленными темпами форсируют демонтаж того, что строили их предки в Советском государстве.

Увеличение рабочей недели до 48 и в перспективе даже 60 часов, увеличение пенсионного возраста, тотальная приватизация, реформа КЗОТА, Налоговая реформа…. можно продолжать до бесконечности. Мы видим как на наших глазах выстраивается новая система власти. Все эти меры направлены на одно – вернуть инструменты сверхэксплуатации народа, чтобы загнав его в стойло окончательно превратить Украину в европейскую Нигерию – поставщика сырья и потогонку европейского масштаба, где полуголодная дешевая рабочая сила будет строить светлое будущее украинских олигархов.

Мотив перехода к такой модели очевиден – сегодня исчерпаны все ресурсы, позволяющие паразитировать на советском наследии. Изношенность всех инфраструктур приняла тотальный характер. Поэтому, получать сверхдоходы на остатках советской металлургии, химии и т.д. практически невозможно, особенно, в условиях разворачивающейся глобальной экономической депрессии, которую, как отечественные, так и западные СМИ продолжают стыдливо "не замечать".

В этих условиях совершенно очевидно, что стране необходим качественно другой курс, поскольку все физические, экономические, духовные резервы де-факто исчерпаны.

Ясно, правящий класс понимает это, поэтому пытаются найти выход из ситуации.

Что означает в данной ситуации слово «выход» в понимании Президента и тех сил, которые стоят за ним: а) сохранить власть, а еще лучше усилить ее. б) снять с повестки дня угрозы, которые могут возникнуть для этой власти в) найти и оптимизировать источники поддержки данной власти.

Поскольку вхождение во власть Януковича произошло в момент глобального экономического кризиса, то он оказался в двойственной ситуации. С одной стороны, Украина сегодня представляет собой чудовищно разбалансированную страну, со всеми вытекающими последствиями. С другой стороны, как говорил гуру неолиберализма Милтон Фридман, «только кризис подлинный или воображаемый – ведет к реальным переменам. Когда такой кризис возникает, действия людей зависят от их представлений. В этом, полагаю, заключается наша главная функция: создать альтернативы существующим стратегиям, поддерживать их жизнеспособность и доступность до тех пор, пока политическое невозможное не станет политически неизбежным».

Запомните эти слова – кризис заставляет действовать людей исходя из их представлений. Действия, осуществляемые сегодня властью являются прекрасной иллюстрацией данного тезиса.

Регионалы действуют в рамках стереотипов, которые у них сформировались в ходе жесткой бескомпромиссной борьбы в рамках бандитских разборок 90-х. Являясь силой они уважают только силу. Сегодня для них на кону стоит все, поэтому ключевая задача – сломать политических оппонентов, а также волю социальных групп, чьи интересы расходятся с их интересами. Фактически это произошло на местных выборах, которые показали эффективность курса регионалов, с точки зрения реализации их целей. Он будет закреплен на выборах в Раду в 2011 году. Благо, поспешные заявления о том, что необходимо перейти на смешанную систему выборов в парламент означает, что Банковая удовлетворена эффективностью такой избирательной системы. Разверну более детально этот тезис в следующем тексте.

Теперь коснемся второго тезиса Фридмана — создать альтернативы существующим стратегиям, поддерживать их жизнеспособность и доступность до тех пор, пока политическое невозможное не станет политически неизбежным.

Неолиберальный форсаж, который начался в Украине с приходом Януковича целиком логичен в рамках поиска «выхода». Испуганное, надломленное, апатичное население, не забывшие шок 90-х, сегодня цепенеет от ужаса, что придется пережить повторный шок падения. Это позволяет Януковичу попытаться осуществить попытку цементации режима под прикрытием «жестких мер по наведению порядка», которые, прежде всего, будут направлены на закрепление прав собственности за теми или иными активами.

В этой ситуации любые действия власти через медиа подаются и будут подаваться как «малое зло» необходимое для защиты общего блага». Однако, очень быстро режим столкнется с внутренними конфликтами, которые практически невозможно разрешить в рамках сложившихся в 90-е годы координат «забери, удержи, обогащайся».

Местные выборы зафиксировали аномально низкую явку избирателей. С учетом фальсификаций можно смело говорить, что на выборы пришло от 30 до 40% избирателей. В некоторых городах, например, в Житомире, мэрами избрали людей, которые максимум набрали 10% от общего количества избирателей. Таким образом, можно смело говорить, что легитимность местной власти будет предельно низкой. В условиях нарастающего «девятого вала» проблем она очень быстро станет чудовищно низкой.

Это же касается центральной власти. Ей Богу, смешно смотреть на репортажи из Крыма или других базовых электоральных регионов ПРУ, где бодро рапортуют о том, что Партия (предлагаю теперь писать исключительно с большой буквы) набрала от 50 до 80% (вместе с мажоритарщиками). На самом деле, все прекрасно понимают (особенно те, кто вел полевые кампании в регионах), что сегодня регионалы имеют не более 22-25% (в целом по стране) и не более 35% (ну, 45% — это потолок даже для Донбасса) по базовым регионам. Тренд Януковича близок к тренду Ющенко образца 2005 года. Это реальность, которая будет определять настроения низов. Отсюда вывод – легитимность режима будет падать, начиная с зимы,  будет падать катастрофически.

В этой ситуации Януковичу нужно будет быстро наращивать силовую компоненту. В отличие от Ющенко, Янукович всегда понимал значение силовиков и контроля над ними. Кстати, еще одной, попутной формой укрепления режима может быть запуск новой криминальной волны. Прикрываясь ею можно будет развертывать аргументацию «по закручиванию гаек» в стране. Косвенным свидетельством этого является резкий рост влияния криминальных авторитетов в регионах. Это очень удобный инструмент, поскольку его руками можно убирать, как всех недовольных, не пачкая государство, а потом избавляться от самого криминала. Все эти механизмы были отработаны еще в 90-е.

В любом случае, армаду милиции, СБУ и т.д. нужно будет чем-то кормить, а значит, откуда-то нужно будет брать деньги. На самом деле, реальных внутренних источников всего три – напечатать гривну, забрать у мелкого и среднего бизнеса, у крупного капитала.

Все эти пути тупиковые.

А) Печать гривны приведет к раскрутке инфляционной, а, может быть, и гиперинфляционной спирали (кстати, для крупного капитала неплохой способ "скинуть" долги). Если бы деньги печатались под конкретные экономические программы развития (например, строительство серии Ан-148 для внутренних авиалиний или модернизацию железной дороги), то это дало бы положительный эффект уже в среднесрочной перспективе. Но, зоркие очи МВФ будут внимательно следить, чтобы реальный сектор сидел на голодном пайке, а Тигипко и К помогут. Поэтому, как и в 2009 году, деньги уйдут на социальные выплаты и на финансирование банковских афер. Следствие – инфляция и рост цен на все.

Б) Через налоговый кодекс мелкий и средний бизнес быстро выжмут до копейки. Бедные, бедные лавочники не поняли, что объединяться нужно было раньше. Сегодня инициатива не на их стороне, поэтому их обязательно показательно зарежут. Кроме того, мелкий и средний бизнес является питательной базой для политических оппонентов, поэтому уничтожив эту прослойку, можно попытаться решить проблему оппозиции как таковой. Проще говоря, если Сталин пожертвовал крестьянами, чтобы получить ресурсы для Большого рывка и стабилизировать советский режим, то логика неизбежно будет подталкивать Януковича к уничтожению прослойки мелкого и среднего бизнеса под тем или иным предлогом. При этом, ресурсы, которые будут получены после экспроприации «мелкоты» будет недостаточно для покрытия социальных обязательств. Плюс, стоит учитывать, что теперь нужно будет как-то заботиться о люмпенизированных менеджерах среднего звена, владельцев кафешек, торговцев и т.д., которые окажутся на социальном дне.

В) И вот здесь начинается самая интересная часть нашего марлезонского балета. Вдруг, на Банковой осознают (точнее говоря, уже осознали), что без «экспроприации экспроприаторов» режиму не устоять. Благо, опыт Владимира Владимировича Путина, который превратил когорты российских олигархов в покорных наемных менеджеров на полугосударственных корпорациях, стоит перед глазами. Вывод такой – в поисках средств режим будет втянут в столкновение частью олигархов. Это противостояние наверняка будут конвертировать в формат игры «государство устанавливает справедливый порядок». Шоу будет в высшей степени увлекательное, особенно, когда после поглощения «чужих» (кстати, Владимир Бойко, ИСД уже «самоликвидировались»), Голем начнет пожирать «своих». Ну что ж, ребята, на войне – так на войне.

Резюмируя. Я сознательно ушел от включения в материал других факторов, которые бы позволили полнее сформировать картинку происходящих процессов и их проекцию на будущее. Повторюсь, это первая статья из цикла «Украина. Картина маслом», поэтому, рассматривайте данный материал, как затравку.

Заключительные тезисы будут таковы:

Шоковая терапия вновь возвращается в Украину, как единственно возможная форма решения кризисных моментов для правящего класса. Действия элиты определяются мировоззрением. Ситуация еще может развиваться в принципиально другом ключе, который требует от правящего класса совершения определенных жертв с точки зрения собственных интересов. Фактически это требует возвыситься над ситуацией, чтобы выйти найти адекватные, стоящими перед страной вызовам, решения. Увы, все действиях руководства страны сегодня разворачиваются в привычном постсоветском дискурсе. Поэтому ключевыми словом ближайшего будущего Украины будет слово «ШОК» в тех или иных вариациях.

Окно возможностей для выхода из ситуации мирным путем постоянно сужается. Этому способствует перманентный демонтаж нормативных рамок, что приводит к правовому хаосу. В этих условиях перевес получают игроки с большим ресурсом, которые решают свои проблемы за счет более слабых. Это продолжает снижать легитимность режима в глазах широких масс, что продемонстрировали местные выборы.

Апатия и растущая враждебность масс требуют решения, которое правящий класс находит в форме эскалации силовой компоненты. Рост влияния силовиков будет одной из ключевых тенденций в ближайшее время. Однако, как говорил Наполеон, власть, стоящая на штыках долго не простоит. Отсутствие идеологии, понятной и воспринятой массами, становится ахилессовой пятой режима. PR-акции перестали выполнять функцию удержания масс от недовольства.  В этом плане поражение Тимошенко было впечатляющем уроком, который не был усвоен регионалами.

Мелкая и средняя буржуазия доживает свои последние месяцы (максимум год-полтора) и подлежит неизбежному уничтожению, как враждебная действующему политическому режиму прослойка. Поэтому, лавочники будут метаться в поисках харизматичного лидера, который спасет их от неминуемого краха.

ОКОНЧАНИЕ И ПОЛНЫЙ ТЕКСТ СТАТЬИ: http://hvylya.org/index.php?option=com_content&vi

ПОЛИТИЧЕСКИЕ ЧИСТКИ В ВЕНГЕРСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК

Г.М. Тамаш – один из очень немногих марксистских интеллектуалов современной Венгрии. Страны, которая сегодня в концентрированном виде демонстрирует всю безнадежность и деградацию «Новой Европы»: бедность, безработицу, тупость и жадность элит, готовых снова и снова выступать в качестве «лучших учеников» Международного валютного фонда и бюрократии ЕС, а также весь букет крайних форм политической реакции – от брутального государственного антикоммунизма до цыганских погромов. 62-х летний Тамаш, бывший диссидент и депутат парламента, сотрудник Института философии Венгерской Академии, известен не только как теоретик, но и актуальный критик господствующего политического мейнстрима Венгрии, представляющего гремучую смесь неолиберализма и фашизма.

Совсем недавно стало известно, что новое руководство его института принуждает его к увольнению, обосновывая это недостаточной компетентностью Тамаша в области иностранных языков (в то время, как он свободно говорит и публикуется на английском, немецком и французском). Эта претензия выглядит тем более странно, что Тамаш – один из очень немногих венгерских ученых, имеющих действительно международную известность, чьи книги (такие, как Telling the Truth about Class) изданы в Западной Европе, его статьи регулярно появляются в изданиях типа английской Gardian или в ведущих англоязычных левых журналах, таких как Socialist Register и International Socialism.

Нет никаких сомнений, что в данном случае речь идет о самой настоящей идеологической чистке в Венгерской Академии. Мы призываем присоединиться к петиции против его увольнения (к сожалению, текст существует только на венгерском, но вы можете поставить свою подпись) — www.petitiononline.com/MTAFKInt/ 

Ниже мы приводим несколько ссылок на статьи Тамаша на английском:

Беседа с Крисом Харманом: Hungary—“Where we went wrong” http://www.isj.org.uk/?id=555

Письмо из Венгрии (о националистических и расистских тенденциях) http://www.socialistreview.org.uk/article.php?articlenumber=10743

Книга «Говорить правду о классе» (сокращенная версия) http://www.gerlo.hu/kommunizmus-vita/tgm/telling_the_truth_about_class.pdf

http://vpered.org.ru/index.php?id=678&category=4

СТУДЕНТСЬКИЙ НАСТУП В КИЄВІ: МАРШ ВІД КЛОУНІВ-ПРОФЕСІОНАЛІВ ДО КЛОУНІВ-АМАТОРІВ

Паркан довкола Міносвіти обвішаний шпалерами, на яких студенти виводять власні вимоги. На асфальті малюються графіті, а довкола чути скандування “Бунтуй! Кохай! Права не віддавай!” Приблизно так виглядала акція “Студентський наступ” , у якій за оцінками ЗМІ взяли участь близько 150 осіб. Пікету МОН передував марш від Цирку — від клоунів-професіоналів до клоунів-аматорів. Після успіху жовтневих студентських виступів, коли було скасовані найбільш “ідіозні” положення постанови КМУ №796, молодь вирішила не зупинятися. Акції проти комерціалізації освіти тривають. Єдина відмінність — тепер студенти висувають все нові й нові вимоги. І роблять це з не меншим завзяттям. 11 листопада профспілка “Пряма дія” та Фундація регіональних ініціатив вивели студентів на марш за якісну і доступну освіту.

О 16:00 збір на площі перемоги. Студенти сходяться невеличкими групами. На місці вже чатують журналісти з фото- та телевізійними камерами.

— Так, ми виступаємо за повністю безкоштовну освіту. Але сьогодні ми вимагаємо не лише відміни платних послуг, — розповідає журналістам профспілкова активістка, тримаючи в руках плакат із написом “Гуртожиток 24h”, — наприклад, однією з вимог є цілодобове відвідування гуртожитків. Міністерство має зобов’язати виші пускати студентів до їх помешкання у будь-який час. І це абсолютно здійсненно.

— Коли ми вимагаємо стипендій чи ремонту гуртожитків, бюрократи жаліються на відсутність коштів, — каже Іван, активіст “Прямої Дії” з КНУ ім. Шевченка. — Вірити  їм чи ні? Але питання не в довірі. Ми вимагаємо публічної фінансовї звітності! Нехай університет покаже, за що він отримує гроші й на що їх витрачає!

Тим часом активісти починають розгортати принесені банери. На зеленому полотні видніється напис “Студентська солідарність”, а поруч — кулак, що стискає олівець — символ глобального студентського руху. На акцію студенти Києво-Могилянської академії прийшли із власним транспарантом “Могилянка проти комерціалізації освіти”. Невдовзі цей транспарант вони нестимуть на чолі колони. Останнім розгортається довжелезний профспілковий банер “Пряма дія”.

Між рядами студентів ходять і нечисленні школярі. Пояснюють: прийшли на акцію, бо скоро їм теж поступати в університети, і навчатися там вони хочуть безкоштовно.

Через півгодини, колона рушає. “Свобода! Рівність! Студентська солідарність!”, “Знання не товар! Універ не базар!” “Геть міністрів! Геть капіталістів” — лунають вже знайомі по жовтневій акції гасла. Поволі демонстрація наближається до обнесеного парканом міністерства. До того ж на “всяк випадок” бюрократи закрили ворота.

— Оскільки міністри відгородилися від народу цією величезною огорожею, ми не можемо пройти ближче. Тому свої вимоги ми залишимо прямо тут, на паркані, — з цими словами кілька активістів “Прямої дії” беруться прикріпляти до огорожі шматки білосніжної шпалери. І одразу ж на них з’являються аерозолеві написи із вимогами, а також символічна червона зірка і літера “А” в колі. Саме ці символи сьогодні супроводжують масові європейські акції на захист освітніх прав, у тому числі у Лондоні.

Із принесеної заздалегідь драбини робиться імпровізована трибуна. Одна за одною звідси озвучуються студентські вимоги: підвищення стипендій, здешевлення їдалень, збільшення зарплат викладачам, публічна фінансова звітність та інші. І кожна чергова вимога підкріплюється однозначним “Так!” з боку студентів і купою аплодисментів.

На диво, міністерські ворота лишаються зачиненими протягом усієї 40-хвилинної маніфестації. До протестувальників не вийшов жоден клерк, щоб хоча б вислухати їхні вимоги! Чергове “покращення” від влади? Такій зухвалості чиновників дивуються навіть журналісти. Працівникам міністерства навіть після пред’явлення посвідчень “Беркут” радить заходити з “чорного” входу…

— Ви знаєте, що палац французького короля Людовіка XVI також був обнесений подібними гратами. У 1789 році, коли парижани прийшли до стін палацу, вони розібрали залізний паркан, і поробили з нього піки. Я впевнений, що доля французької монархії чекає на будь-яку владу, котра настільки нестерпно ставиться до народу, — декларує з “трибуни” активіст могилянського осередку “Прямої дії”. Варто зазначити, що бажаючих виступити було надзвичайно багато й з натовпу студентів на трибуні з’являлись нові, раніше не відомі об’єктивам телекамер, обличчя.

Щоб доступніше це пояснити міністрові причини акції, папірцями із вимогами обгортають уламки бруківки. “Зараз ми їх кинемо до міністерства”, — ця фраза викликає мовчазне напруження міліціянтів. Але за кілька секунд каміння з посмішкою перекидується через ворота. Однак це не останній момент акції, коли правоохоронців змусили понервуватись.

— Скажіть, а наскільки ваші акції подальші акції будуть радикальними? — питає тележурналістка. — Машини палити будете?

— Зрозумійте, свобода народжується не з уламків вітрин, а із захоплених студентами аудиторій. Ми не прагнемо бачити спалені машини на вулицях Києва. Ми хочемо реальних змін у системі освіти, — лунає їй у відповідь.

Серед іншого згадувалось, що боротьба за права студентів у глобалізовному світі має винятково інтернаціональний характер. Адже у всіх країнах студенти стикаються з однаковими проблемами і змушені ділитися досвідом. Виступаючі згадали, що якраз рік тому, 11 листопада 2009 р., у Німеччині пройшло масова хвиля захоплень університетів з вимогою зупинити здорожчання навчання. Зазначалось, що нинішня акція проходить у рамках “Глобальної хвилі дій за освіту”.

Закінчилась акція дружнім скандуванням: “Когда мы едины, мы непобедимы!”

Студенти розходяться по домівках. Розходяться із стійкою впевненістю, що вони іще не раз повернуться на вулиці, тримаючи в руках плакати і транспаранти.

Безперечним успіхом акції стало те, що за позитивні вимоги вийшло практично стільки ж людей, як  у 2009 році проти акту, що запроваджував плату навіть за прогули лекцій. Невже в наступному році протест за покращення умов навчання збере до більше тисячі осіб? Це залежить від кожного з нас.

За матеріалами сайту: “Пряма Дія”

 

БРИТАНСКИЕ СТУДЕНТЫ РАЗГРОМИЛИ ШТАБ-КВАРТИРУ КОНСЕРВАТОРОВ

Британские студенты разгромили штаб-квартиру консервативной партии в Лондоне, протестуя против планов правительства урезать финансирование вузов и втрое повысить стоимость обучения.

Несколько десятков человек разбив витрины прорвались в вестибюль здания на улице Милбанк, где произошли столкновения с полицией.

После этого демонстранты разожгли перед офисом партии костер. Протест проходит под лозунгами "Стоп урезанию финансирования!" и "9K? Ни за что!" (имеется в виду планка максимальной ежегодной платы за обучение, которая составляет девять тысяч фунтов стерлингов).

В акциях протеста 10 ноября приняло участие порядка 30 тысяч студентов и преподавателей, приехавших в Лондон на автобусах из городов с университетами — Ливерпуля, Ньюкасла и Бирмингема. Демонстранты угрожают право-либеральному коалиционному правительству отозвать парламентариев от Либерально-демократической партии, которые накануне выборов обещали противостоять любым повышениям стоимости обучения.

В Лондоне развернут передвижной центр оказания скорой медицинской помощи, а также поступили сообщения об арестах студентов.